Тетяна Пата – петриківська чарівниця.
Сьогодні виповнюється
137 років з дня народження Тетяні Якимівні Паті (20 лютого 1884 — 7 грудня 1976рр.)
— український майстер народного декоративного розпису та народної декоративної
графіки, член Спілки художників України з 1950 року, заслужений майстер
народної творчості УРСР з 1962 року.
Народилася в с.Петриківка у бідній багатодітній
селянській родині. Як і семеро її братів
та сестер, змалку батракувала на багатіїв. Із чотирнадцяти років заробляла на
хліб тим, що ходила по хатах квітчати до свят або весіль комини печей. У дев’ятнадцять років виходить заміж за теслю Леонтія Пату. Чоловік майстрував
скрині, Тетяна своїми барвами додавала їм краси. В 1914 році залишилася вдовою з чотирма малими дітьми. Добро душі і серця,
бажання постійно творити прекрасне, допомогли її поставити на ноги дітей і
стати великою художницею.
Як казала донька Тетяни Якимівни
Дора: “Не буває такого дня, щоб мама не малювала. Фарби, пензлик-кішечка,
рогозина завжди повинні бути під рукою…“ Петриківський розпис для неї був не
просто головним сенсом її життя, а власне – самим життям.
На творчу долю майстрині вплинула
зустріч з Дмитром Івановичем Яворницьким. Він першим сприяв громадському
визнанню її творів як справжніх цінностей народного мистецтва.
Після відкриття в Петриківці школи
декоративного малювання для молоді (1936–1941), Тетяну запросили викладати композицію
орнаменту. З петриківської школи декоративного малювання під керівництвом Т.
Пати вийшло ціле покоління талановитих майстрів
Життя летить, міняючи часи
Нетлінна між людьми лиш пам’ять.
Ніхто байдужим не лишився до краси,
Яка від пращурів серця нащадків манить.
Життя прожить – не поле перейти.
Щоб світлий слід залишити у ньому. –
Було таким ось кредо у Пати, –
Буть прикладом завжди усім, в усьому!
Віктор Юхименко
